Тобі знайоме почуття спустошення
Коли ідуть бої без оголошення
Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу
Та у душі тепло замінюють морозами
І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі
Прийшов до тями, опинившись на платформі
Пульсує в грудях серце посеред самотності
І вже ось-ось почнеться відлік незворотності
І ніби до повітря доступ перекрили
Та через мить ти підірвешся на ворожій міні
І ніби місто охопила революція
Скрізь падає каміння, палають вулиці
А на майданчиках дитячих гуляє вітер
Порожня гойдалка там, де вчора були діти
І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати
Луна довічний сум твоєї втрати
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
Тобі знайоме прощавання нескінченне
Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах
Квиток в один кінець, і ти стоїш на станції
І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції
У голові прокручуєш з життя світлини
Щоб все запам'ятати до останньої краплини
І вже нема часу триматись за руки
І, наче мить, проносяться години
А далі потяг їде на шаленій швидкості
Від рідної землі твоєї долає відстані
Туди, де з гір зриває ріки водоспадами
І крик птахів розлітається по автострадах
Туди, де ми навік пов'язані з тобою
Туди, де час ніколи нам не дасть спокою
У цих миттєвостях та їх дрібних частинках
Ми разом до останньої життєвої сторінки
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю
Я тебе не забуваю, бо ріднішої нема
